Спомини про Коломийську українську державну гімназію (1935-1944 рр.)
(прочитати книгу В.Повха remember.zip - 113 КБ)
Перед тим, як починати свої спомини про Коломийську гімназію 1935-1944 років, повинен сказати, що не так давно на прохання п. Сербинського Юрія, а також колишнього директора СШ №1 п. Волощука Володимира я написав їх. Постарався охопити всі аспекти тогочасного гімназійного життя, висвітлив не тільки навчальний процес, але й показав, як проходило життя гімназиста вдома, в гімназії, сам процес формування світогляду нашого покоління. Однак відомий всім скандал, який виник після того, коли вийшла у світ книжка п.Волощука Володимира про Коломийську гімназію.
Цей „опис” п. Волощуку обійшовся дорого: після загального громадського осуду книжка була вилучена з продажу.
Може виникнути питання, чому саме із цього я почав свої спомини про гімназію? Відповідь проста: немає у мене впевненості, чи вистачить мені сил охопити все задумане. Між іншим, як мені розказував п. Сербинський, була спроба одержати від вдови п. Волощука ті зошити зі споминами, які, правду кажучи, пан Волощук практично не використав. Але даремно. Пані Волощук рішуче заявила, що їй нічого про якісь там зошити зі споминами не відомо, одним словом, відмовилась пошукати їх, допомогти в цій справі.
Звичайно, я мав би значно полегшену роботу, маючи під рукою такий багатий матеріал. Міг би доповнити, скоректувати і просто лиш переписати. Але тепер, як сказав п. Юрій, ці матеріали втрачені назавжди, і дай, Боже, сили і пам’яті хоч приблизно в тому ж об’ємі повторити.
Думаю, що немає потреби звертатись до давніх років літопису нашої Коломийської гімназії. Скажу тільки, що моє покоління знало ці історичні дати, нам були добре відомі всі етапи розвитку і життя гімназії.
Ми знали, яку важливу роль відіграє вона в національному житті не тільки Покуття, але і всієї Галичини, цього П’ємонту України.
Про історію Коломийської гімназії не раз чули на різних святкових зборах, академіях; і ми намагались бути гідними її слави.
Слід зазначити, що велика заслуга в цьому вчителів, як тоді було прийнято говорити, професорського складу гімназії. Про це ще йтиме мова у відповідному розділі споминів.
Ще тоді, коли я був на роботі (відділ капітального будівництва з-ду „Коломиясільмаш”, пізніше Київський інститут „Дніпросільмаш”), а розмова відбувалась про шкільні успіхи наших „чад”, мене співробітники запитували: яка різниця між навчанням в теперішній середній школі і в гімназії.
Звичайно, мені було що відповісти. Навчання в середній школі обов’язкове, а тому знайдеться певна частина учнів, яка переконана, що „якось воно мине”. Тоді я вже знав, як проходить навчальний процес, бо мав ученицю в середній школі. Без сумніву, десятилітку покидала значна частина випускників з солідним багажем знань, але були й такі, що його не мали.
Не мало певного резонансу відоме гасло: вчитись, вчитись і ще раз вчитись. Не міг цьому зарадити і вчительський колектив.
Зовсім інша справа – навчання в гімназії. Звичайно, воно було добровільне: хочеш - вчися, хочеш - ні. Навчання швидше можна зачислити в область мрій, бажань, де на перешкоді до їх здійснення стояла не одна перепона.
Багато залежало від фінансових можливостей кандидата в гімназисти. Ставши гімназистом треба було вчитись, інакше, слідували великі грошові витрати, що не кожен міг собі дозволити. Отже, гімназист мусив вчитись, а як ним заволодівала хвиля лінивства, то, мав дати собі раду і встигати за програмою. В моїй пам’яті не один випадок, коли гімназист покидав назавжди стіни гімназіі: або був відчислений дирекцією, або, не чекаючи цього, переходив в інший навчальний заклад. Ось так приблизно я пояснював різницю між навчанням в середній школі і гімназії.
Ще можна навести ось такий приклад: в новому першому класі, в якому навчався і я, було спочатку 55 учнів, однак до кінця року клас зменшився на 5 учнів. А в новому шкільному році вже нас було десь 45, з тим, що прибуло 2 нові учні.