Людина за допомогою мови передає свої думки, відчуття, емоції. Різні люди висловлюються по різному, в залежності від освідченності, виховання, культури, середовища, в якому вони живуть та інших чинників. Наприклад, найменший словник, який мені траплявся, містив 20 тис. слів, а середньостатистична людина у своєму лексиконі має 3-5 тис. слів. Відомий російський поет А.С. Пушкін у своїх творах використовував близько 10 тис. слів, а Эллочке Людоедке з відомого твору Ільфа і Петрова вистачало 30 слів. Для того щоб компенсувати нестачу слів під час вираження думок, і особливо емоцій у різних мовах, є “дуже емоційні вирази”, часто їх називають нецензурними. Їх відносно небагато і, на диво, з раннього дитинства всім дуже зрозумілі. Тому їх застосовують у тих випадках, коли людина безсила передати свої думки іншими словами.
А тепер пригадаємо, що вчителі також люди. Коли учні своїми діями чи бездіяльністю, викликають такі емоції у вчителів, що у них не вистачає слів з нормативної лексики, що їм залишається робити – застосовувати ненормативну (до речі, колись було гірше: використовувалися фізичні покарання). Звісно у сучасній школі недопустимі ні фізичні, ні моральні приниження. Тому, якщо таке сталося, то в першу чергу слід подумати, чому так вчитель поступив? Якщо відчуваєте свою провину, то слід вибачитись перед вчителем і виправити провину. Коли ж не відчуваєте провини, знову ж таки вибачтесь і попросіть вчителя пояснити його зневажливе ставлення. Якщо ж безпідставне приниження з боку вчителя продовжується, то слід звернутися за допомогою до близьких дорослих людей. Такими можуть бути батьки, старші брати чи сестри, інші вчителі. В жодному випадку не слід ображатися, тому що вчителі, які потрапили в таку халепу, не байдужі до вас, і вашого майбутнього.

Вчитель Qwert